Latest News

Home / Stories About Lviv / ПЕРЕХОДИМО ДО ВОДНИХ ПРОЦЕДУР, або ВІДПОЧИВАЙТЕ В УКРАЇНІ

ПЕРЕХОДИМО ДО ВОДНИХ ПРОЦЕДУР, або ВІДПОЧИВАЙТЕ В УКРАЇНІ

Я відчиняю двері на балкон, переступаю поріг, і тиша, сповнена чистим, прозорим, немов коштовний кришталь, повітрям, щільно огортає мене. Здається, варто простягнути руку — і повітря задзвенить — так багато його довкола. Ніби й не видно його, та відчуваєш це повітря усім своїм єством. «Порожнє повніше за повне», — здається, тепер я розумію, про що йшлося у стародавніх філософів…

Могутні дуби і тонкостанні берізки стоять, мов намальовані; он білка стрибає між ними у минулорічному листі, ось вона вже й на берізці. Вгодовані коти (а їх тут багато) вигріваються на сонці — задоволені собою і життям.

Лункі кроки поодинокого перехожого порушують тишу. Здалеку видно ще кількох людей. У руках у всіх — пластмасові пляшки, і поспішають усі до джерела з цілющою водою, бо я ж у Моршині — відомому курорті, розташованому за 80 кілометрів від Львова. Відпочиваю тут уперше, а що вже вибиралася сюди — довго й нудно, хоча, коли б знала, яка тут краса, то приїжджала б сюди якомога частіше. Ось вийду на пенсію — оселюся у цім раю, неодмінно!

Для тих, кому ця назва незнайома, пояснюю, що Моршин — це невеличке прикарпатське містечко (навіть селище — приблизно 6 тисяч жителів, разом із навколишніми селами), славне своїми джерелами мінеральних вод та лікувальними грязями. Тут успішно лікують (і виліковують!) захворювання кишково-шлункового тракту, печінки, жовчновивідних шляхів та діабет. Споживання багатої на глауберову сіль води та різноманітні бальнеологічні процедури здатні творити справжні дива.

Курортом Моршин став не одразу. Річка Березниця, що протікає через містечко; схили гір, що захищають його від вітрів; ліси, повні дичини, ягід, грибів; затишні галявини — все це, безумовно, робило місцевість привабливою для людей. Археологи свідчать, що перші поселення виникли тут ще за кам’яної доби. Перша ж писемна згадка про Моршин датована кінцем ХV століття. І скільки люди себе пам’ятають, завжди видобували тут гірку сіль. Із джерел, що знаходяться на правому боці річки Березниці, брали люди воду, випаровували її на своїх примітивних солеварнях (так званих жупах або банях), одержуючи сіль: трошки — для себе, трошки — на продаж. Щоправда, сіль та була гіркувата, але то нікому не шкодило. Хіба що шляхтичу Бранецькому, який у 1538 році вирішив налагодити тут промислове видобування солі, навіть одержав королівський дозвіл на створення для цього п’яти шахт. І хоча шахти були викопані, та їх довелося закинути: сіль виявилася гіркою. Тепер ця сіль відома нам як глауберова, а тоді ні шляхтич, ані селяни про неї нічого не знали (німецький хімік Р. Глаубер виділив її 1648 року, хоча ще в 1626 році мав можливість на власному досвіді переконатися в цілющих властивостях води, що містила цю сіль).

Отже, Бранецькі від промислового видобутку відмовилися. І, мабуть, не знали, що з тим Моршином робити; втім, як й інші його власники, неспроста ж він так часто переходив із рук у руки.

Та селянський промисел не завмер, хоч і не давав великих зисків. Саме ж сільце було невеличке: у 1696 році у ньому налічувалося лише 12 садиб, у 1820 — 48, а після реформи 1848 року — 250 жителів, була корчма і млин, школи не було.

І ось нарешті сталося! Через Моршин пролягла залізнична лінія Стрий — Станіслав (сьогодні Івано-Франківськ), навіть залізнична станція була збудована. Сталося це  1875 року. А вже року 1876 тогочасний власник Моршина Боніфацій Штіллєр (німець за походженням), заручившись медичними висновками лікарів стосовно цілющості моршинського клімату та води, започаткував у Моршині кліматичний курорт для лікування легеневих хвороб. Було на цьому курорті три житловi приміщення для відпочивальників, примішення на 12 ванн, обладнані дерев’яним водопроводом. На той час в Європі курорти мінеральних вод процвітали — це й Баден-Баден, і Карлсбад, Марієнбад. Можливо, підприємливий Штіллєр вирішив і в Моршині створити щось подібне. Вже у 1878 році були очищені та облаштовані два джерела мінеральної води — «Боніфацій» та «Магдалина», названі на честь власника курорту та його дружини (тепер це джерела №1 і № 2). Цього ж року відкрито ще одне джерело із слабомінералізованою водою (джерело № 4), а на околиці Моршина розпочався видобуток торф’яної грязі, багатої на мурашину кислоту, — так званої боровини. І вже 1880 року курортний сезон відкрився під назвою «Лікування мінеральними водами та грязями». Фактично ця назва актуальна й дотепер.

Але Боніфацій Штіллєр тяжко захворів і, не маючи спадкоємців, передав право власності на курорт Товариству галицьких лікарів з умовою, що прибутки будуть використовуватися для надання допомоги вдовам і дітям-сиротам лікарів. Та Товариство це (втім, як і всі галицькі товариства), було не з багатих. І хоча курорт уже став доволі відомим і його навіть називали «галицьким Спа» і «галицьким Карлсбадом», від браку коштів почав потихеньку занепадати. Товариство галицьких лікарів навіть хотіло його продати, та завадила війна.

Після розпаду Австро-Угорщини курорт орендувало товариство «Курорти польські». У США, Англію, Італію, Румунію та інші країни почали вивозити сіль, грязеві брикети, навіть воду. У Моршині розпочалося жваве будівництво дач та вілл, курорт поповнився водолікарнею, грязелікарнею, інгаляторієм. У 1935 році за проектом архітектора Никодимовича розпочали будувати «Курортний дім». Ця споруда й тепер є окрасою курорту, навіть незважаючи на те, що над її фасадом почепили назву «Мармуровий палац», яка за формою більше нагадує футбольне гасло, а перед фасадом, серед розарію, понаставляли надзвичайно кумедних гіпсових фігурок. Втім, цей санаторій працює справно, хоча ціни на перебування в ньому високі — як був споруджений для багатіїв, так і залишився таким. Та й сам час розквіту будівництва вілл для моршинців обернувся втратою власних земель — їх викуповували багатії. Перед початком Другої світової війни у власності 95 селянських дворів було лише 103 гектари землі.

Із початком війни нова влада рвучко взялася за освоєння курорту, у 1940 році тут оздоровилися 10 тисяч людей. Та лихоліття війни не оминули й цього благодатного краю. …

Усі ми знаємо, що історія — пані вельми сувора, але й вона підказує нам, що рано чи пізно все лихе минає, і ось вже на початку 50-х років минулого століття в Моршині нараховувалося 9 санаторіїв, котрі одночасно могли оздоровити майже 2 тисячі людей. Моршині весь час йшло будівництво: нові санаторії, пансіонати, їдальні лікувального харчування (треба віддати належне місцевих дієтологам і кухарям — харчування надзвичайно добре та смачне, хоч усіх приписів дієтології при його приготуванні дотримуються!), Палац культури із глядацьким залом на 700 місць (ми з друзями відвідали 2 концерти, котрі давали працівники цього закладу, і були просто вражені їхнім надзвичайно високим професіональним рівнем. Справді-справді — виступи такого рівня не так часто проходять навіть в обласній філармонії), з бібліотекою та танцювальною залою, кінотеатр на 450 місць. Розширювалася й інфраструктура самого міста.

У 1968 році було відкрито нове джерело мінеральної води — № 6 — сульфатно-хлоридної натрієво-магнієво-калієвої, що відрізняється від мінеральної води джерела № 1 невеликим вмістом хлоридів натрію та підвищеним вмістом калію. Її використовують для лікування жовчних шляхів. І старенький бювет-грибок замінили потужною спорудою — бюветом, який одночасно можуть відвідувати 6 тисяч людей. Другий поверх цього бювету винаймають різноманітні магазини, там облаштував свою виставку-продаж один із відомих львівських художніх салонів.                                                                                                                                  Отже, величезний курорт Моршин, становлення якого відбувалося протягом кількох століть, курорт, що має чудову лікувальну, оздоровчу, житлову, розважальну базу, може в рік прийняти приблизно 70 тисяч людей. Тут можна дійсно лікують і виліковують! Та ще й можна чудово відпочити й набратися нових вражень. Завітайте й Моршин – не пошкодуєте!

Please follow and like us:
Tags: ,

Leave a Comment